Жили собі дід та баба. І була в них Курочка Ряба — не проста, а дуже розумна. Вона уважно слухала, про що зітхають старенькі вечорами, і знала: найбільше їм бракує не багатства, а радості.
Одного ранку знесла Курочка яєчко. Та не просте — золоте, блискуче, мов сонце.
Побачив дід — здивувався:101Please respect copyright.ＰＥＮＡＮＡXX341w3gu6
— Оце так диво! Заживемо тепер багато!
Взяв яєчко, постукав — не б’ється.101Please respect copyright.ＰＥＮＡＮＡqcXYq6UZ4q
Баба спробувала — не б’ється.101Please respect copyright.ＰＥＮＡＮＡ1LsntQSLXD
Кликали сусідів, носили до коваля — не б’ється.
Поклали золоте яйце на полицю. Стоїть воно, сяє, а в хаті від того сяйва тепліше не стало. Бо золото світить очам, а не серцю.
Аж тут прибігла маленька Мишка. Хвостиком махнула — яєчко впало та й розбилося.
Заплакали дід і баба:101Please respect copyright.ＰＥＮＡＮＡSip470bGSD
— Ой, наше багатство!
А Курочка Ряба тихенько каже:101Please respect copyright.ＰＥＮＡＮＡ0rBYpKwzgM
— Не плачте. Знесу вам інше яєчко — просте.
І наступного дня знесла звичайне біле яєчко.
Баба спекла з нього духмяний омлет, дід усміхнувся, сіли вони разом вечеряти, розмовляти, згадувати молодість. І в хаті стало по-справжньому тепло.
Бо щастя — не в золоті, а в тому, що можна розділити.
І з того часу дід та баба більше не мріяли про блискучі скарби. Вони цінували прості дні, теплі вечері та свою мудру Курочку Рябу.
-----
Ця казка новий погляд на відому українську народну казку про Курочку Рябу.
ns216.73.216.241da2
and then Add to home screen.